Друге засідання Клубу, яке відбулося з 29 вересня по 1 жовтня 2008 року в Сеняві, було присвячене виборчому праву. Його співорганізаторами виступили Вища школа права і адміністрації в Перемишлі, Національний університет "Києво-Могилянська академія" з Києва та Український інститут виборчого права. Засідання відкрили професор Єжи Послушний, доктор філософії, ректор Вищої школи права та адміністрації в Перемишлі, та співголови Клубу, професори В. Скшидло і В. Шаповал. Він був розділений на чотири сесії. Перші три складалися з однієї доповіді з польської сторони та однієї з української, а четверта включала дискусію.

У першій сесії професор Мирослав Гранат представив доповідь на тему "Принцип вільних парламентських виборів у практиці Європейського суду з прав людини", а професор Володимир Шаповал представив доповідь на тему "Еволюція парламентської та президентської виборчої системи в контексті практики Конституційного Суду України".

Друга сесія включала доповіді професора Кшиштофа Скотніцького "Одномандатні чи багатомандатні виборчі округи?" та професора Миколи Козюбри "Принцип верховенства права та реформування виборчої системи".

У третій сесії професор Єжи Бучковський, к.ю.н., виступив з доповіддю на тему "Еволюція методів визначення результатів виборів до органів місцевого самоврядування /1990-2008/", а професор Юрій Ключковський, к.ю.н., виступив з доповіддю на тему "Основні проблеми реформування виборчої системи України".

Професор Гранат провела аналіз практики Європейського суду з прав людини, що виникла у зв'язку із застосуванням статті 3 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що: "[...] Високі Договірні Сторони зобов'язуються організовувати через розумні проміжки часу вільні вибори на основі таємного голосування за умов, які забезпечують вільне волевиявлення народу при виборі законодавчого органу". Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, це положення, встановлюючи принцип вільних виборів, вказує на загальні цінності, які мають бути враховані при побудові виборчої системи, але, водночас, суб'єктивні виборчі права особи є похідними від нього.

На завершення свого виступу професор В. Шапалов зазначив, що основною проблемою, яка переважає в практиці Конституційного Суду України у зв'язку з оцінкою правових актів щодо виборчої системи, є проблема "демократичності" виборів. На його думку, зобов'язання проводити демократичні вибори випливає зі статті 1 Конституції України, в якій, серед іншого, зазначено, що Україна є демократичною державою. Він зазначив, що хоча у статті 69 Конституції український законодавець визнав вибори та референдум рівнозначними формами здійснення народного волевиявлення, між ними існує фундаментальна різниця. Існує конституційний обов'язок організовувати і проводити вибори, в той час як щодо референдуму та інших форм прямої демократії такої вимоги не існує^[1].

Підсумовуючи свій виступ, професор Скотніцкі однозначно висловився на користь виборів за пропорційною системою та багатомандатних виборчих округів. Він вважає, що ця система набагато менше деформує реальні результати голосування, і що в неї можна включити рішення, які сприятимуть формуванню стабільної більшості (наприклад, вибір відповідної методики перерахунку голосів у мандати або встановлення виборчого бар'єру). Він вважає, що одномандатні округи можуть бути використані, але тільки в такому рішенні, коли кількість місць, що виділяються кожній політичній партії, визначається на пропорційній основі. Така ситуація можлива у випадку виборчих систем, які називаються змішаними (комбінованими). Розподіл місць відбувається у два (або більше) етапи або на двох (або більше) рівнях. На першому етапі депутати отримують мандати в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою більшості, а на другому етапі - пропорційно в багатомандатних виборчих округах. У разі прийняття рішення про проведення пропорційних виборів лише в багатомандатних округах, професор Скотніцький вважає за необхідне встановити в конституції мінімальну кількість місць у кожному окрузі. Метою такого рішення було б запобігти маніпуляціям з нижньою межею кількості депутатських мандатів заради короткострокової політичної вигоди.

Професор Козюбра звернувся до оцінки анонсованої реформи виборчого законодавства в Україні з точки зору дотримання принципу верховенства права. Він критично оцінив чинне виборче законодавство. Він також заявив, що, на його думку, політичні сили, представлені у Верховній Раді України, не прагнуть усунути недоліки існуючої виборчої системи. Аналізуючи законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України", поданий народними депутатами України А. Портоновим та О. Лавриновичем (проект передбачає, серед іншого, проведення виборів депутатів у два тури), визнав його "сумнівним з точки зору відповідності Конституції України" та "вкрай спірним з позиції верховенства права"^[2].

Предметом презентації професора Бучковського було показати зміни, внесені до польських постанов про місцеве самоврядування щодо методу визначення результатів виборів. У своїй доповіді професор Бучковський представив, окрім часу внесення змін, суб'єктів, які виступали з пропозиціями щодо врегулювання того чи іншого методу, причини внесення змін, а також парламентські дебати, що супроводжували ці події. Протягом аналізованого періоду на виборах до органів місцевого самоврядування в Польщі почергово використовувалися методи Сен-Лаге та д'Ондта. Робота професора Бучковського показала, серед іншого, політичні мотиви, якими керувалися парламентарі, вносячи послідовні зміни до системи визначення результатів виборів.

Доктор Ключковський, народний депутат України та президент Інституту виборчого права, у своїй розлогій презентації розглянув низку питань, пов'язаних з реформуванням виборчої системи в Україні. Серед іншого, він торкнувся побудови виборчих округів, принципів голосування та принципів визначення результатів виборів. Він представив низку різних можливостей, з яких український законодавець може вибирати при формуванні виборчої системи. На його думку, правильний вибір виборчого механізму вимагає виконання трьох типів вимог - "юридичних виборчих вимог, з яких законодавець може вибирати (конституційність), політичних (раціональність) та соціальних (справедливість)"[3].

Під час четвертої сесії відбулася багатогранна дискусія. Вона торкалася не лише питань, розглянутих у доповідях, але й інших проблем, пов'язаних з виборчою системою в широкому розумінні. Серед доповідачів були професор Олег Марцеляк, професор Вєслав Скшидло, професор Петро Стецюк, професор Анджей Шмит, професор Микола Якимчук, професор Артур Коробович, доктор Ірина Заверуха, професор Павло Сарнецький, доцент Василь Киселичник, професор Збігнєв Вітковський, доктор Ігор Коліушко, професор Анна Лабно та професор Здіслав Ярош.

Наукові результати конференції були опубліковані в монографії Проблеми виборчого права Польщі та України, Матеріали другого засідання Польсько-українського клубу конституціоналістів (Sieniawa 29 September - 1 October 2008r.), (ed.) W.Skrzydło, W.Szapował, K.Eckhardt, Przemyśl 2010.

Дивіться також: http://archiwum.wspia.eu/uczelnia/aktualnosci/291,go-cili-my-wybitnych-konstytucjonalist-w-z-ukrainy-i-polski.html