10 березня 2011 року в Києві відбувся міжнародний семінар "Розвиток конституціоналізму в Україні та Польщі: історія та сучасність". Семінар був організований юридичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Вищою школою права і адміністрації в Перемишлі.

Семінар став центральною темою засідання Президії Польсько-українського клубу конституціоналістів.

У семінарі, який проходив у приміщенні юридичного факультету Київського університету, взяли участь народні депутати України, судді Конституційного Суду України, представники Адміністрації Президента України, Інституту держави і права НАН України, Інституту законодавства Верховної Ради України, Національної академії державного управління при Президентові України, а також конституціоналісти з університетів Києва, Харкова та Чернівців. Польська сторона була представлена, окрім представників WSPiA, професорами Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Університету Миколи Коперника в Торуні, Гданського університету та Варшавської школи економіки.

Семінар проходив під головуванням декана юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професора Івана Грищенка та ректора Ягеллонської академії, професора Єжи Послушного. Семінар складався з двох частин. У першій, присвяченій сучасним тенденціям змін у конституційному праві Польщі та України, зі вступними доповідями виступили професор Микола Козюбра та професор Вєслав Скшидло. Після цього відбулася багатогранна дискусія. У другій частині відбулася презентація книги професора Петра Стецюка, судді Конституційного Суду України, "Перша конституція Польщі (1791 р.). Sproba prawowoho analizu, Львів 2010.

Професор Козюбра нагадав про новітню історію української політичної системи. Від прийняття Конституції в 1996 році, через її глибокі поправки в 2004 році, до рішення Конституційного Суду від 1 жовтня 2010 року про визнання поправок неконституційними і повернення до версії 1996 року. Він обговорив обговорювану в Україні концепцію створення Конституційної Асамблеї як консультативно-дорадчого органу при Президентові, що складається з конституціоналістів, політиків, представників громадських організацій та громадян. Завдання Асамблеї - протягом двох-трьох років розробити реформу політичної системи України та подати Президенту проект комплексних змін до Конституції, який буде винесений на розгляд Верховної Ради за процедурою, передбаченою розділом XIII Основного Закону.

Професор Козюрба зазначив, що необхідною умовою успіху цього проекту є його широка громадська підтримка. На його думку, внесення змін до Конституції України є необхідним, і не лише у сфері компетенції Президента, уряду та парламенту, але й у частині, що стосується прав людини. Зокрема, він звернув увагу на надто декларативні норми у сфері соціальних прав, які суттєво відрізняються від європейських стандартів, у тому числі прийнятих у Польщі. Він також говорив про необхідність реформування правил призначення суддів Конституційного Суду. Він заявив, що не є прихильником прийняття абсолютно нової Конституції України, але вважає, що політичні зміни повинні мати глибинний характер і бути спрямовані на посилення гарантій дотримання Основного Закону.

У своєму вступному слові професор Вєслав Скшидло зазначив, що в Польщі, як і в Україні, триває конституційна дискусія і робляться спроби внести зміни до Конституції. У період з 1989 по 2010 рік у польському парламенті було зареєстровано загалом 70 проектів повних конституцій та проектів часткових змін до Конституції, у тому числі з десяток - після набуття чинності Конституцією Республіки Польща 1997 року. Професор вважає шкідливими такі часті, часто непродумані ініціативи щодо внесення змін до Конституції. З іншого боку, він зазначив, що з моменту вступу до ЄС минуло вже сім років, а до Основного закону досі не внесено жодних положень, пов'язаних з членством Польщі в Європейському Союзі.

Більш детально професор Скшидло зупинився на двох комплексних проектах внесення змін до Конституції Польщі - проекті колишніх голів Конституційного трибуналу та проекті депутатів "Громадянської платформи". Він продемонстрував, що багато передбачених у них рішень є спробою усунути проблеми, які виникли в процесі застосування чинної Конституції.

Він також детально зупинився на змінах у виборчому законодавстві, пов'язаних з прийняттям Виборчого кодексу (нагадав, що деякі з них є реалізацією постулатів учасників конференції Клубу конституціоналістів у Сеняві) та на реформі прокуратури.

На завершення професор Скшидло висловив сумніви щодо можливості внесення будь-яких змін до польської Конституції до осінніх парламентських виборів. Відповідаючи на запитання професора Олега Марцеляка, він висловився за реформування, але не скасування другої палати польського парламенту, а у відповідь на запитання професора Василя Костицького - за сильний уряд, а не президентські повноваження.

Дискусія торкнулася, серед іншого, проблем сучасного розуміння ідеї поділу влади та стабільності правової системи. Професор Зигмунт Нєвядомський, використовуючи аргументи, засновані на численних прикладах польських нормативно-правових актів, висунув тезу про розмивання принципу поділу влади (він заявив, що сьогодні слід говорити про поділ компетенцій, а не про поділ влади) і продемонстрував шкідливість частих змін до законодавства.

Професор Михайло Костецький також говорив про цінність сталості політичної системи. Він нагадав, що і Польща, і Україна мали кілька конституцій з початку 20-го століття, "але кількість не завжди переходила в якість". Він підняв питання про необхідність враховувати специфічні особливості окремих держав і суспільств, їхні традиції та історичний досвід при побудові систем державного управління. Він також виступив за створення двопалатного парламенту в Україні.

У своєму виступі професор Збігнєв Вітковський торкнувся низки конкретних проблем, які виникають у зв'язку із запропонованими змінами до Конституції Польщі. Зокрема, питання способу обрання Президента. На завершення він заявив, що, незважаючи на численні та очевидні недоліки загального виборчого права на виборах глави держави, повернення до непрямих виборів у Польщі вже неможливе. Натомість слід продовжувати запроваджувати більш жорсткі умови для балотування на посаду президента. На прикладі результатів нещодавніх довиборів до Сенату він також звернув увагу на небезпеку запровадження одномандатних округів на виборах до цієї палати. Він підкреслив, що політична культура та особистість лідерів відіграють величезну роль у конституційній практиці. Він також виступив проти, на його думку, занадто частих змін до виборчого законодавства як у Польщі, так і в Україні.

Українські учасники дискусії звернули увагу на розбіжності між конституційною теорією та практикою в їхній країні. Експерти неодноразово вказували на необхідність законодавчого врегулювання багатьох питань, а відповідного законодавства досі немає. Професор Анатолій Колодій навів як приклад необхідність прийняття законів про Верховну Раду, опозицію, судові органи та реформування місцевих державних адміністрацій.

Професор Анджей Шміт, торкаючись теми семінару, звернув увагу на історію виникнення ідеї обмеження конституційних змін мінімумом необхідного. Він навів відповідні положення Конституції 3 травня та Конституції 1921 року, присвячені її реалізації. Він виступив за створення постійної парламентської конституційної комісії, завданням якої було б проаналізувати весь текст польської Конституції з точки зору необхідних змін.

Професор Віктор Колісник навів приклади невиконання приписів норм української Конституції та відсутності належного реагування з боку Верховної Ради, що, на його думку, сприяє неухильному падінню довіри суспільства до парламенту. Професор Ігор Коліушко, з іншого боку, висловився за більш активну участь науковців у роботі над реформою української Конституції.

Директор Інституту держави і права НАН України, професор Юрій Шемщенко також взяв участь у дискусії, звернувши увагу на необхідність використання польського досвіду в процесі перебудови системи місцевого самоврядування в Україні.

У другій частині семінару професор Петро Стецюк презентував свою книгу про Конституцію 3 травня: Перша Конституція Польщі (1791): спроба правового аналізу". Учасники семінару підкреслили, що завдяки цьому виданню вперше в Україні з'явилося не лише правове дослідження польського урядового акту 1791 року, але й його повний текст, як в оригіналі, так і в перекладі українською мовою. Було звернуто увагу на оригінальну методику аналізу змісту Конституції 3 травня із застосуванням сучасної теорії конституційного права.

Наприкінці семінару співголови зустрічі, професор Грищенко та професор Послушний, подякували за насичену дискусію, відзначивши велику схожість проблем, з якими стикаються науковці та політики з Польщі та України під час реформування системи своїх країн.